оперативний
операти́вний
-а, -е.
1》 Пов'язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки. Оперативне лікування.
2》 Стос. до воєнної операції, пов'язаний з воєнною операцією.
3》 Який безпосередньо здійснює що-небудь, виконує якесь завдання. Оперативна група. Оперативний відділ.
|| Пов'язаний з безпосереднім практичним виконанням яких-небудь завдань.
Оперативна звітність — поточна звітність, оперативні дані про діяльність компанії.
Оперативна оренда (лізинг) — господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права користування матеріальними цінностями.
Оперативне планування — поточне виробничо-фінансове та виконавське планування на короткі проміжки часу.
Оперативне управління — управління поточними подіями.
Оперативний лізинг — а) див. оперативна оренда; б) будь-який договір лізингу, крім фінансового.
Оперативний облік — швидший і детальніший за бухгалтерський облік виробництва, закупівель, продажів.
4》 Здатний правильно і швидко виконувати ті чи інші практичні завдання; дійовий. Оперативне керівництво. Оперативний організатор.
Оперативна пам'ять комп'ютера — запам'ятовуючий пристрій, який зберігає інформацію у цифровому вигляді.
Оперативна поліграфія — умовна назва поліграфічної техніки швидкого і технічно нескладного розмноження інформаційних матеріалів, документів і т. ін. відносно невеликими тиражами.
Оперативний зв'язок — в управлінні – швидкі пересилання й прийом ділової інформації в межах підприємства.
Оперативний (оперативно-господарський) облік — один із видів господарського обліку; використовується для поточного спостереження за перебігом господарсько-фінансової діяльності.
Право оперативного управління — право казенних підприємств, а також установ – юридичних осіб володіти, користуватися і розпоряджатися майном, закріпленим за ними власником, у межах, установлених законом, відповідно до цілей своєї діяльності, завдань власника і значення майна.
Значення в інших словниках
- оперативний — операти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- оперативний — МД. хірургічний; (крок) своєчасний; (штаб) дійовий; (загін) летючий. Словник синонімів Караванського
- оперативний — Дієвий, чинний Словник чужослів Павло Штепа
- оперативний — ОПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування. 2. Стос. до військової операції, пов'язаний з військовою операцією. Словник української мови у 20 томах
- оперативний — операти́вний (від лат. operativus – діяльний) 1. Той, що стосується операції, випливає з неї, супроводиться операцією. 2. Пов’язаний з безпосереднім здійсненням тих чи інших завдань, планів, починань. 3. Той, що вміє швидко виконувати завдання; дійовий. Словник іншомовних слів Мельничука
- оперативний — ДІЙОВИ́Й (який приводить до потрібних наслідків, активно впливає на когось, щось), ЕФЕКТИ́ВНИЙ, РЕЗУЛЬТАТИ́ВНИЙ, ПРОДУКТИ́ВНИЙ, ПЛІ́ДНИЙ, ПЛОДОТВО́РНИЙ рідше, РАДИКА́ЛЬНИЙ, ОПЕРАТИ́ВНИЙ (перев. Словник синонімів української мови
- оперативний — Операти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оперативний — ОПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з хірургічною операцією, супроводжуваний операцією; хірургічний. Оперативне випрямлення кістки; Оперативне лікування. 2. Стос. до військової операції, пов’язаний з військовою операцією. Словник української мови в 11 томах
- оперативний — рос. оперативный 1. Пов'язаний з негайним здійсненням певних завдань, доручень, планів, починань. 2. Дійовий, енергійний, здатний своєчасно, швидко здійснювати певні завдання, операції, доручення. Eкономічна енциклопедія