опецькувато

ОПЕ́ЦЬКУВАТО, присл., розм. Незграбно, важко.

Землевпорядник Дар’їн опецькувато перекочувався з одного кутка табору на другий (Ле, Міжгір’я, 1953, 237).

Значення в інших словниках

1. опецькувато — опе́цькувато прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. опецькувато — присл., розм. Незграбно, важко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опецькувато — ОПЕ́ЦЬКУВАТО, присл., розм. Незграбно, важко. Землевпорядник Дар'їн опецькувато перекочувався з одного кутка табору на другий (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах