опонувати

ОПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Виступати із запереченнями чого-небудь у публічній бесіді, на диспуті і т. ін.;

// рідко. Те саме, що супере́чити.

Я не смів їй [матері] більше опонувати.. Я згадав її старість і не хотів її денервувати (Коб., III, 1956, 288).

Значення в інших словниках

1. опонувати — опонува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. опонувати — -ую, -уєш, недок. Виступати із запереченнями чого-небудь у публічній бесіді, на диспуті і т. ін. || рідко. Те саме, що суперечити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опонувати — Відказувати, відказати, повідказувати, закидати, закинути, позакидати, дорікати, дорікнути, доректи, подорікати, урікати, урікнути, уректи, поврікати, перемовлятися, перемовитися, поперемовлятися, перечити, заперечувати, заперечити, позаперечувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. опонувати — ОПОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Виступати із запереченнями чого-небудь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін.; // рідко. Те саме, що супере́чити. Я не смів їй [матері] більше опонувати .. Я згадав її старість і не хотів її денервувати (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
5. опонувати — Опонува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)