опочивати

ОПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст., ритор. Те саме, що спочива́ти.

День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати (Шевч., II, 1963, 265);

Після ситого обіду, коли пан ліг опочивати, вони вийшли в садок (Мирний, IV, 1955, 174);

Я.. син далекої, незнаної країни, Де скіфів давніх рід навіки опочив (Черн., Поезії, 1959, 122);

Спинись, перехожий, Вклонись — це могила, В якій опочив генерал (Воронько, Славен мир, 1950, 92).

Значення в інших словниках

1. опочивати — опочива́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. опочивати — див. СПОЧИВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. опочивати — див. відпочивати  Словник синонімів Вусика
4. опочивати — -аю, -аєш, недок., опочити, -ину, -инеш, док., заст., ритор. Те саме, що спочивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. опочивати — ОПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст., книжн. Те саме, що спочива́ти. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати (Т.  Словник української мови у 20 томах
6. опочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
7. опочивати — Опочива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. опочивати — Опочива́ти, -ваю, -єш сов. в. опочити, -чию, -єш, гл. Отдыхать, отдохнуть, почивать, почить.  Словник української мови Грінченка