опочивати

опочива́ти

-аю, -аєш, недок., опочити, -ину, -инеш, док., заст., ритор.

Те саме, що спочивати.

Значення в інших словниках

1. опочивати — опочива́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. опочивати — див. СПОЧИВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. опочивати — див. відпочивати  Словник синонімів Вусика
4. опочивати — ОПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст., книжн. Те саме, що спочива́ти. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. опочивати — ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. опочивати — Опочива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. опочивати — ОПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст., ритор. Те саме, що спочива́ти. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. опочивати — Опочива́ти, -ваю, -єш сов. в. опочити, -чию, -єш, гл. Отдыхать, отдохнуть, почивать, почить.  Словник української мови Грінченка