опритомнілий
ОПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оприто́мніти.
Домашній лікар ткнув йому в самий ніс склянку з нашатирем, опритомнілий пан промовив слабим голосом: — Вони мене хочуть убити… (Бурл., О. Вересай, 1959, 146).
Словник української мови (СУМ-11)