опришкувати
ОПРИШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст. Бути опришком, брати участь в опришківській боротьбі.
Показували [воякам] дорогу колишній опришок Ілько Єндик, якого Довбуш прогнав із загону за те, що опришкувати хотів заради простого грабіжництва та за непослух, і Степан Дзвінчук (Гжицький, Опришки, 1962, 185).
Словник української мови (СУМ-11)