опуклий
ОПУ́КЛИЙ, а, е.
1. Який має округло вигнуту назовні поверхню; протилежне угнутий.
Сферичні дзеркала бувають угнутими і опуклими (Курс фізики, III, 1956, 270).
2. Який округло виступає, видається наперед.
Чорне волосся обрамляло опуклий білий лоб (Донч., III, 1956, 39);
Густі брови [Кобзаря] ледь-ледь насупилися над трохи опуклими карими очима (Жур., Дорога.., 1948, 6);
// перен. Чіткий, виразний.
Опуклої виразності набули навколишні звуки (Ю. Янов., II, 1954, 74).
Словник української мови (СУМ-11)