опуклий
ОПУ́КЛИЙ, а, е.
1. Який має округло вигнуту назовні поверхню; протилежне угнутий.
Сферичні дзеркала бувають угнутими і опуклими (з навч. літ.).
2. Який округло виступає, видається наперед.
Чорне волосся обрамляло опуклий білий лоб (О. Донченко);
Густі брови ледь-ледь насупилися над трохи опуклими карими очима (С. Журахович);
// перен. Чіткий.
Опуклої виразності набули навколишні звуки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)