осадчий

ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту.

— Вже саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (Коцюб., І, 1955, 255);

— Досить доручити спритному осадчому вивести сюди з Правобережжя потрібних панові людей — і пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає (Тулуб, Людолови, І, 1957, 27).

Значення в інших словниках

1. Осадчий — Оса́дчий прізвище  Орфографічний словник української мови
2. осадчий — -чого, ч., заст. 1》 Перший поселенець; засновник населеного пункту. 2》 Довірена особа, що зманювала кріпаків утікати, переселятися на вільні, незаймані землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осадчий — ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту. – Вже саме село страх сподобалось мені – в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М.  Словник української мови у 20 томах
4. осадчий — Оса́дчий, -чого, -чому; оса́дчі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. осадчий — Осадчий, -чого м. = осадник.  Словник української мови Грінченка