осадчий
ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст.
Перший поселенець; засновник населеного пункту.
– Вже саме село страх сподобалось мені – в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М. Коцюбинський);
– Досить доручити спритному осадчому вивести сюди з Правобережжя потрібних панові людей – і пан матиме і пахолків, і майстрів, і хліборобів, і кого він забажає (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)