Великий тлумачний словник сучасної мови

осадчий

оса́дчий

-чого, ч., заст.

1》 Перший поселенець; засновник населеного пункту.

2》 Довірена особа, що зманювала кріпаків утікати, переселятися на вільні, незаймані землі.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. Осадчий — Оса́дчий прізвище  Орфографічний словник української мови
  2. осадчий — ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту. – Вже саме село страх сподобалось мені – в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. осадчий — Оса́дчий, -чого, -чому; оса́дчі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. осадчий — ОСА́ДЧИЙ, чого, ч., заст. Перший поселенець; засновник населеного пункту. — Вже саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  5. осадчий — Осадчий, -чого м. = осадник.  Словник української мови Грінченка