оселя

ОСЕ́ЛЯ, і, ж.

1. Житловий будинок разом з двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба.

На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (Стор., І, 1957, 268);

Кожний [бурлака] шукав очима своєї оселі й хати; в кожного сльози навертались на очі (Н.-Лев., II, 1956, 255);

На вулиці, під самими ворітьми, знявся над колодязем новий журавель, немов сторожив вхід до оселі (Коцюб., І, 1955, 236);

// чого, заст. Сукупність будівель, що мають певне призначення.

Крик нестямний.. знявся і ламав своїм гуком оселю вокзалу (Мирний, III, 1954, 273).

2. Приміщення для проживання людей; житло.

Андрій підійшов до хати. Крива, похилена халупка.. стояла поміж закинутих, з забитими вікнами осель, колись побудованих фабрикою для робітників (Коцюб., II, 1955, 10);

Часто Юрій з Онисею або Лукою бували в оселях селян, де було завжди напівтемно і вогко, наче не люди тут жили, а худоба (Кочура, Зол. грамота, 1960, 33);

*Образно. Поцілував [Гонта синів], перехрестив, Покрив, засипає: — Спочивайте, сини мої, В глибокій оселі!.. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Шевч., І, 1963, 137);

// Місце поселення живих істот взагалі.

— Славно [діду] підняли бджолину оселю (Стельмах, І, 1962, 219).

3. діал. Селище, поселення.

Стародавнє село Тухля — се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками (Фр., VI, 1951, 22).

Значення в інших словниках

1. оселя — (місце безпосереднього проживання) житло, (де є інші будівлі) садиба.  Словник синонімів Полюги
2. оселя — осе́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. оселя — І, ор. -лею. 1. Житловий будинок разом з господарськими будівлями; житло. На вигоні понад балкою., росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О.Стороженко); Свіжий, холодний вітер обвіяв його, коли він вийшов з оселі (Г.Хоткевич). 2. Приміщення для проживання людей; житло.  Літературне слововживання
4. оселя — Садиба, двір, обійстя, селитьба, дворище, р. осад; (людська) ЖИТЛО, ев. Палестина; Г. селище, поселення.  Словник синонімів Караванського
5. оселя — I апартаменти, барліг (знев.), барлога (т.с.), гніздечко, гніздо, господа, господонька, двір, дворик, дворище, дідинець, дім, домівка, житво, житло, загумення, загуменок, задвірки, задвірок, задвір'я, заїзд, заїмка, займище, зимівник (козацький)...  Словник синонімів Вусика
6. оселя — -і, ж. 1》 Житловий будинок разом із двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба. || чого, заст. Сукупність будівель, що мають певне призначення. 2》 Приміщення для проживання людей; житло. || Місце поселення живих істот взагалі. 3》 діал. Селище, поселення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. оселя — ОСЕ́ЛЯ, і, ж. 1. Житловий будинок разом з двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба. На вигоні понад балкою .. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О.  Словник української мови у 20 томах
8. оселя — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл.  Словник синонімів української мови
9. оселя — Осе́ля, -лі, -лею; осе́лі, осе́ль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. оселя — Оселя, -лі ж. Жилище. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. Шевч. До нашої оселі якийсь москаль припхався. Кобел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у.  Словник української мови Грінченка