оселя
осе́ля
-і, ж.
1》 Житловий будинок разом із двором, господарськими будівлями і городом; дворище, садиба.
|| чого, заст. Сукупність будівель, що мають певне призначення.
2》 Приміщення для проживання людей; житло.
|| Місце поселення живих істот взагалі.
3》 діал. Селище, поселення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови