осиротіти
ОСИРОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати сиротою.
В шість років Кульжан осиротіла (Тулуб, В степу.., 1964, 57);
Багато гур’ївчан загинуло тоді в морі. Загинуло й подружжя Задонцевих. Так осиротів Валерик (Гончар, Таврія, 1952, 75);
// Залишитися самотнім, без близької, рідної людини.
— Я прожила веселий вік молодий з ним тихо та любо, і ось довелось на старості літях [літ] осиротіти! Куди не гляну.., — все його згадаю (Вовчок, І, 1955, 49).
2. перен. Стати безлюдним, пустим; опустіти.
Веселий Кут осиротів. Без догляду, без призору почав пустіти та осуватися (Мирний, III, 1954, 293);
Як тільки брязнула клямкою хвіртка по її сліду, Микола відчув, що весь дім Громових і чепурний його дворик і садок враз осиротіли (Кучер, Чорноморці, 1956, 397).
Словник української мови (СУМ-11)