осиротіти
ОСИРОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Стати сиротою.
В шість років Кульжан осиротіла (З. Тулуб);
Багато гур'ївчан загинуло тоді в морі. Загинуло й подружжя Задонцевих. Так осиротів Валерик (О. Гончар);
// Залишитися самотнім, без близької, рідної людини.
– Я прожила веселий вік молодий з ним тихо та любо, і ось довелось на старості літях [літ] осиротіти! Куди не гляну.., – все його згадаю (Марко Вовчок).
2. перен. Стати безлюдним, пустим; опустіти.
Веселий Кут осиротів. Без догляду, без призору почав пустіти та осуватися (Панас Мирний);
Як тільки брязнула клямкою хвіртка по її сліду, Микола відчув, що весь дім Громових і чепурний його дворик і садок враз осиротіли (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)