остов

О́СТОВ, а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас.

Громов надписує ящик своїми ініціалами.. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата (Кучер, Чорноморці, 1956, 455).

Значення в інших словниках

1. остов — о́стов іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. остов — (корабля) кістяк, (твору) основа, див. остоя  Словник чужослів Павло Штепа
3. остов — -а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас, кістяк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. остов — О́СТОВ, а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас, кістяк. Громов надписує ящик своїми ініціалами .. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата (В.  Словник української мови у 20 томах
5. остов — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо).  Словник синонімів української мови