остов

КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Прозорі каркаси майбутніх заводів — як величезні степові елінги на горизонті (Ю. Яновський); Дерев'яний каркас засолювального сараю, з якого зняли брезентове покриття, стояв сиротливо, біліючи тонкими кроквами (І. Багмут); Вони йшли поміж садків, у яких чорніли кістяки спалених хатів (Є. Гуцало); Видно було кілька обпалених війною коробок, біля них теж уже йшла робота, і весь Хрещатик скидався на дільницю якогось величезного будівництва (В. Собко); Громов надписує ящик своїми ініціалами. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата, що його допіру зняли з фундаменту (В. Кучер); Рухались також усі інші частини машини.., блискучі залізні дрюки то висувались наперед, то подавалися в глибину корпусу (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. остов — о́стов іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. остов — (корабля) кістяк, (твору) основа, див. остоя  Словник чужослів Павло Штепа
3. остов — -а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас, кістяк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. остов — О́СТОВ, а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас, кістяк. Громов надписує ящик своїми ініціалами .. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата (В.  Словник української мови у 20 томах
5. остов — О́СТОВ, а, ч. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас. Громов надписує ящик своїми ініціалами.. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата (Кучер, Чорноморці, 1956, 455).  Словник української мови в 11 томах