остов
О́СТОВ, а, ч.
Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші її складові частини; каркас, кістяк.
Громов надписує ящик своїми ініціалами .. Таку ж позначку він робить і на остові свого верстата (В. Кучер);
Коли розкопали підступи до вмурованих в землю остовів.., три ліхтарі знайшлося (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)