острожник
ОСТРО́ЖНИК, а, ч., заст., зневажл. В’язень, арештант.
— Ліс великий, усяку наволоч сюди тягне. Острожник який утече, .. новобранець — усі в ліс (Хотк., І, 1966, 88);
Мачуха невгавала: — То се отой острожник прийшов жити на наші злидні? (Кол., Терен.., 1959, 373).
Словник української мови (СУМ-11)