отаманування

ОТАМАНУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. отаманува́ти.

— На плечі мені, — провадив далі єпископ, — упало ще й отаманування в полку… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 249);

Він.. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (Стельмах, II, 1962, 357).

Значення в інших словниках

1. отаманування — отаманува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. отаманування — -я, с. Дія і стан за знач. отаманувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отаманування — ОТАМАНУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. отаманува́ти. – На плечі мені, – провадив далі єпископ, – упало ще й отаманування в полку... (О. Ільченко); Він .. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. отаманування — Отаманува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)