отаманів
ОТА́МАНІВ, нова, нове. Належний отаманові.
Отаманів курінь стояв посередині, а наоколо містились, де припало, вовгурянці (Стор., І, 1957, 399);
І от по слову отамановому викресали чумаки вогню й підпалили з берега комиш… (Коцюб., І, 1955, 185);
[Мошко:] Паненко, приставайте до отаманового товариства, тут вам буде добре. Отаман веселий — музики любить, співи (Вас., III, 1960, 189).
Словник української мови (СУМ-11)