отруя
ОТРУ́Я, ї, ж., діал. Отрута.
Як безсильна дитина протягнув до неї руки. — Ходи! — Не можу, бо ти отруя! (Стеф., І, 1949, 106);
*Образно. Йому здавалось.., що якась немилосердна рука з корінням вириває з його серця дорогі, чисті і світлі чуття, а в пороблені через те рани вливає гірку отрую ненависті та погорди до людей (Фр., III, 1950, 382).
Словник української мови (СУМ-11)