отруя
ОТРУ́Я, ї, ж., діал.
Отрута.
Як безсильна дитина, протягнув до неї руки. – Ходи! – Не можу, бо ти отруя! (В. Стефаник);
* Образно. Йому здавалось.., що якась немилосердна рука з корінням вириває з його серця дорогі, чисті і світлі чуття, а в пороблені через те рани вливає гірку отрую ненависті та погорди до людей (І. Франко);
Цілюще зілля, отруї, дання, – все знала баба. І мене навчила (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)