отруєний
ОТРУ́ЄНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до отруї́ти.
Змій був мудрий. Отруєну страву перший раз дав псові. Пес нараз іздох (А. Калин);
Стрілу витягли, але Василь зліг у постіль – стріла була отруєна (А. Хижняк);
Текля плюнула на мішки цукру, отруєного гасом (Ю. Смолич);
– Готових страв не чіпати, вони можуть бути отруєні (Григорій Тютюнник);
Нехай я отруєна злою журбою, Та в пісні на всяку отруту є лік (Леся Українка);
// отру́єно, безос. пред.
Пристав підскочив, як опарений: – .. Та тут, здається, все кує крамолу, все отруєно одним духом (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)