пагіння
ПА́ГІННЯ, я, с. Збірн. до па́гін.
Кажуть, молоде пагіння очеретів дає такий чудовий силос, від якого корів за роги не відтягнеш (Руд., Остання шабля, 1959, 415);
Зелене пагіння народної творчості роками і століттями зберігало свою живучість (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 10);
— Значить ви увесь час охороняли мене? — Так, відповіла Люба. — Про молоде пагіння треба старанно дбати (Собко, Запорука.., 1952, 207).
Словник української мови (СУМ-11)