пакілля
ПА́КІЛЛЯ, я, с., діал. Збірн. до па́кіл.
Потяглося рядами пакілля з колючим дротом (Гончар, II, 1959, 178);
Карпова Марійка у своїм обійсті вішає на пакілля глечики з-під молока (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 271).
Словник української мови (СУМ-11)