палацовий
ПАЛАЦО́ВИЙ, а, е. Прикм. до пала́ц 1.
Московські царівни вели самотнє життя в палацових теремах (Іст. СРСР, II, 1957, 6);
// Який живе, перебуває в палаці.
Слова його [Бжеського] розвіються на чотири вітри і не дійдуть до ушей палацової шляхти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8);
// Такий, як у палацу.
Євген Панасович попрямував до відділу народної освіти, що був розташований в пишному, майже палацового вигляду дімку, на краю містечка (Речм., Весн. грози, 1961, 65).
Словник української мови (СУМ-11)