палаццо
ПАЛА́ЦЦО, невідм., с. Міський приватний палац, звичайно в Італії.
Сен Галло, цей гультяй, мандрівник, фантазер, будував римським папам і кардиналам палаци, споруджував розкішні палаццо флорентійським купцям і химерні замки ломбардським графам (Загреб., День.., 1964, 343).
Словник української мови (СУМ-11)