палаццо
ПАЛА́ЦЦО, невідм., с.
Міський приватний палац, звичайно в Італії.
Сен Галло, цей гультяй, мандрівник, фантазер, будував римським папам і кардиналам палаци, споруджував розкішні палаццо флорентійським купцям і химерні замки ломбардським графам (П. Загребельний);
Не те, що наші скнари й торгаші, – він дав мені утримання й палаццо (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)