палаццо
ПАЛА́ЦЦО, невідм., с.
Міський приватний палац, звичайно в Італії.
Сен Галло, цей гультяй, мандрівник, фантазер, будував римським папам і кардиналам палаци, споруджував розкішні палаццо флорентійським купцям і химерні замки ломбардським графам (П. Загребельний);
Не те, що наші скнари й торгаші, – він дав мені утримання й палаццо (Л. Костенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- палаццо — пала́ццо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- палаццо — невідм., с. 1》 Міський приватний палац, звичайно в Італії. 2》 Тип житла міської буржуазії та феодальної верхівки за доби Відродження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палаццо — ПАЛА́ЦЦО, невідм., с. Міський приватний палац, звичайно в Італії. Сен Галло, цей гультяй, мандрівник, фантазер, будував римським папам і кардиналам палаци, споруджував розкішні палаццо флорентійським купцям і химерні замки ломбардським графам (Загреб., День.., 1964, 343). Словник української мови в 11 томах
- палаццо — Палац італійський, будівля, характерна для епохи Ренесансу. Назва походить від Палатинського горба у Римі, де у стародавні часи споруджувались імператорські палаци. Типологічно сформувався у XIII–XIV ст. Архітектура і монументальне мистецтво