палаццо
Палац італійський, будівля, характерна для епохи Ренесансу. Назва походить від Палатинського горба у Римі, де у стародавні часи споруджувались імператорські палаци. Типологічно сформувався у XIII–XIV ст. синтетичним поєднанням будинку буржуа (коза) і міського феодального замку (кастелло). Являв собою кількаповерхову споруду з рустованими цоколями і підкреслено масивними стінами, завдяки чому зовні зберігав вигляд суворого середньовічного замку, і затишним внутрішнім прямокутним двором (патіо), оточеним колонними або арковими галереями, лоджіями.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- палаццо — пала́ццо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- палаццо — невідм., с. 1》 Міський приватний палац, звичайно в Італії. 2》 Тип житла міської буржуазії та феодальної верхівки за доби Відродження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палаццо — ПАЛА́ЦЦО, невідм., с. Міський приватний палац, звичайно в Італії. Сен Галло, цей гультяй, мандрівник, фантазер, будував римським папам і кардиналам палаци, споруджував розкішні палаццо флорентійським купцям і химерні замки ломбардським графам (П. Словник української мови у 20 томах
- палаццо — ПАЛА́ЦЦО, невідм., с. Міський приватний палац, звичайно в Італії. Сен Галло, цей гультяй, мандрівник, фантазер, будував римським папам і кардиналам палаци, споруджував розкішні палаццо флорентійським купцям і химерні замки ломбардським графам (Загреб., День.., 1964, 343). Словник української мови в 11 томах