палаш

ПАЛА́Ш, а́, ч.

Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю.

На себе панцир натягає [Еней], Палаш до бока [боку] прив'язав (І. Котляревський);

Перелякані жовніри несподіваним нападком хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (О. Стороженко);

Хлопці в червоних – гордість душі! Блискають сріблом в бою палаші (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. палаш — пала́ш іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. палаш — -а, ч. Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. палаш — Меч, див. шашка  Словник чужослів Павло Штепа
4. палаш — Меч  Словник застарілих та маловживаних слів
5. палаш — пала́ш (польс. pałasz, з угор. pallos, від тур. pala – меч, кинджал) старовинна холодна ручна зброя з довгим прямим двосічним клинком, що вкладається в піхви. В Росії був на озброєнні кірасирських полків до 19 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. палаш — Січна зброя з довгим прямим лезом, що використовувалась у ХVI-ХХ ст.  Універсальний словник-енциклопедія
7. палаш — Пала́ш, -ша́, -ше́ві; -лаші́, -ші́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. палаш — ПАЛА́Ш, а́, ч. Холодна зброя з довгим прямим і широким двосічним клинком на кінці, яка нагадує шаблю. На себе панцир натягає [Еней], Палаш до бока прив’язав (Котл.  Словник української мови в 11 томах
9. палаш — Палаш, -ша м. Палашъ. О. 1862. X. 2. В правій руці, палаш держе. Гол. І. 99. Палашем посік того змія. Чуб. II. 179.  Словник української мови Грінченка