панахати
ПАНА́ХАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Розривати, розтинати.
Над Матвіївською затокою знову злетіла ракета, і дві вісімки рвонулися зі старту, ніби двома важкими ножами панахаючи тиху воду (Собко, Матв. затока, 1962, 35);
Куль трасуючих блискає сіть, Бомби, міни панахають гони (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 133).
Словник української мови (СУМ-11)