паньматіночка
ПАНЬМА́ТІНОЧКА, и, ж., заст. Пестл. до паньма́тка.
— Поможи, паньматіночко! — та беркиць їй у ноги, та аж плаче та просить, щоб не дала [відьма] йому не своєю смертю пропасти (Кв.-Осн., II, 1956, 191).
Словник української мови (СУМ-11)