патронат

ПАТРОНА́Т, у, ч.

1. У стародавньому Римі — влада, становище патрона ( див. патро́н¹1), його заступництво.

2. Взагалі заступництво з чийогось боку.

3. Виховання в родинах радянських громадян дітей-сиріт, здійснюване на кошти державних органів і під їхнім контролем.

Патронат — одна з форм громадської допомоги в справі охорони дитинства (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 59);

// перен. розм. Державний заклад для утримування сиріт.

— Що ж вам про неї розповісти? — мулився голова.. — Батько загинув на фронті, виросла в патронаті (Гончар, І, 1954, 495).

Значення в інших словниках

1. патронат — Патрона́т: — право опікунства [41]  Словник з творів Івана Франка
2. патронат — патрона́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. патронат — -у, ч. 1》 У Стародавньому Римі – влада, становище патрона (див. патрон I 1)), його заступництво. 2》 Взагалі заступництво з чийогось боку. 3》 перен., розм. Державний заклад для утримування сиріт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. патронат — Опікунство  Словник чужослів Павло Штепа
5. патронат — ПАТРОНА́Т, у, ч. 1. У стародавньому Римі – влада, становище патрона (див. патро́н¹ 1), його заступництво. Право патронату не було нормоване якимсь законом, воно ровинулось шляхом звичаю (з наук. літ.). 2. Взагалі заступництво з чийогось боку.  Словник української мови у 20 томах
6. патронат — патрона́т (лат. patronatus) 1. У Стародавньому Римі форма покровительства, що фактично встановлювала залежність незаможних або неповноправних громадян (клієнтів) від патронів.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. патронат — Патрона́т, -ту; -на́ти; -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)