пахкання
ПА́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. па́хкати.
З-за стіни контори у двір з гуркотом і пахканням влетіла і зразу стала, мов підтята, півторатонка (Ряб., Золототисячник, 1948, 99);
Старий Єгор і зовсім замовк, відповідаючи на людську мову пахканням [з] чорної-пречорної люльки (Ю. Янов., II, 1954, 158).
Словник української мови (СУМ-11)