пахкання
ПА́ХКАННЯ, я, с.
Дія за знач. па́хкати.
З-за стіни контори у двір з гуркотом і пахканням влетіла і зразу стала, мов підтята, півторатонка (І. Рябокляч);
Старий Єгор і зовсім замовк, відповідаючи на людську мову пахканням [з] чорної-пречорної люльки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)