первопричина

ПЕРВОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн. Перша, початкова або головна причина чого-небудь.

[Гаврило:] Все, що око бачить наше, гетьмане, що відчуваємо ми, родилося все в огні. Вогонь первопричина всіх явищ (Корн., І, 1955, 230);

Так, це, напевне, він, Петро Синельников написав того анонімного листа.. От де первопричина всієї біди! (Собко, Справа.., 1959, 154).

Значення в інших словниках

1. первопричина — первопричи́на іменник жіночого роду книжн.  Орфографічний словник української мови
2. первопричина — -и, ж. Те саме, що першопричина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. первопричина — ПЕРВОПРИЧИ́НА, и, ж., книжн. Перша, початкова або головна причина чого-небудь. [Гаврило:] Все, що око бачить наше, гетьмане, що відчуваємо ми, родилося все в огні. Вогонь первопричина всіх явищ (О.  Словник української мови у 20 томах
4. первопричина — ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст.  Словник синонімів української мови