первопуток
ПЕРВОПУ́ТОК, тку, ч. Перша зимова дорога по новому снігу.
У грудні по сніжному первопутку Лука Тихонович їхав з Ісидором [собакою] у Водяне — була думка пополювати на лисиць і зайців (Донч., III, 1956, 90);
— Приїжджайте! Сніжним первопутком 3 хлібом-сіллю будемо стрічать! (Нех., Дніпр. край, 1939, 27).
Словник української мови (СУМ-11)