перебачити

ПЕРЕБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.

1. Побачити все або багато чого-небудь, всіх або багатьох.

Граючи в Петербурзі в літнім театрі "Аркадія".., я перебачив за 4 місяці.. всю петербурзьку знать (Збірник про Кроп., 1955, 366).

2. Внаслідок різного і багаторазово баченого одержувати знання, складати уявлення про кого-, що-небудь.

Казав урядник, що ще є тут засланці.. Добре, як політичні. Всяких я перебачив в етапі (Тесл., З книги життя, 1918, 215);

Захар.. зморщив лоба, але вже слухав не так уважно.. Хай уже молоді, хто не знає того, надивляються, а він того реманенту перебачив на своєму віку (Кучер, Трудна любов, 1960, 113);

Багряна тінь шовку лягає на юнацьке обличчя, переливається в розумних, лукавих очах, які перебачили всячину (Гончар, І, 1954, 419).

Значення в інших словниках

1. перебачити — переба́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. перебачити — -чу, -чиш, док., перех., розм. 1》 Побачити все чи багато чого-небудь, всіх чи багатьох. 2》 Внаслідок різного та багаторазово баченого одержувати знання, складати уявлення про кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перебачити — ПЕРЕБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм. 1. Побачити все або багато чого-небудь, всіх або багатьох. Перебачити багато товару. 2. Внаслідок різного і багаторазово баченого одержувати знання, складати уявлення про кого-, що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. перебачити — Перебачити, -чу, -чиш гл. 1) Перевидѣть, видывать. Прожили ви на світі чимало, перебачили всього. 2) Простить. Угор.  Словник української мови Грінченка