пережиток

ПЕРЕ́ЖИ́ТОК, тку, ч.

1. Те, що збереглося від минулого і не відповідає сучасним нормам життя; застарілий погляд, уявлення, звичай.

— Не розумію твоєї примхи. Людина поступово не повинна б соромитись таких речей, се пережиток варварства (Л. Укр., III, 1952, 748);

Працівники сільського виконкому мають справу з живими людьми різного характеру й темпераменту, з невимерлими ще подекуди пережитками і забобонами (Вишня, І, 1956, 357);

Релігія є головним противником наукового світогляду, найживучішим пережитком минулого (Наука.., 8, 1963, 5);

Пережитки капіталізму в свідомості людей; Приватновласницькі пережитки.

2. рідко. Те саме, що пережива́ння 2.

Неспокійні усякові пережитки незабаром дали себе знати (Н.-Лев., IV, 1956, 229).

Значення в інших словниках

1. пережиток — (застарілі факти) мн. залишки, рештки, книжн. анахронізм, (частина того, що зникло) рудимент.  Словник синонімів Полюги
2. пережиток — пере́жи́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. пережиток — о. родима пляма.  Словник синонімів Караванського
4. пережиток — -тку, ч. 1》 Те, що збереглося від минулого і не відповідає сучасним нормам життя; застарілий погляд, уявлення, звичай. 2》 рідко. Те саме, що переживання 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пережиток — ПЕРЕ́ЖИ́ТОК, тку, ч. 1. Те, що збереглося від минулого і не відповідає сучасним нормам життя; застарілий погляд, уявлення, звичай. – Не розумію твоєї примхи.  Словник української мови у 20 томах
6. пережиток — ПЕРЕЖИВА́ННЯ (тривожне почуття), ПЕРЕЖИТТЯ́ діал., ПЕРЕЖИ́ТОК рідше. Хоч як умів дядя Михайло приховувати свої переживання, але тут таки не витримав — розхвилювався (Л.  Словник синонімів української мови