Словник української мови в 11 томах

переказ

ПЕРЕ́КАЗ, у, ч.

1. Дія за знач. перека́зувати, переказа́ти.

Клекотом голосів відповідала громада.. Кричали піщанському чоловікові для переказу всяку всячину — і важливі глибокодумні поради і жартівливі побажання (Головко, II, 1957, 314);

— Ні, Богдане, тобі належиться першенство до переказу. Я буду мовчати (Коб., III, 1956, 152).

З пере́казу (пере́казів) — з усних розповідей.

[Надежда:] У тих молитвах, яких вчать не з книг, а з переказу, багато помилок є… (Кроп., III, 1959, 146);

Крім Василя Карповича, ніхто з них війни не зазнав, відома вона їм тільки з переказів та кінофільмів (Гончар, Тронка, 1963, 38).

2. Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого.

Дуже вдячний Вам за подарунок переказу "Слова" (Мирний, V, 1955, 428);

// Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного твору.

Треба змалечку, з того часу, коли дитина починає свідомо мислити, привчати її до праці. Праця — це все: і вивчення азбуки, і написаний переказ, і прочитана книга (Збан., Малин. дзвін, 1958, 387).

3. Більш або менш вірогідна розповідь про минуле, яку передають звичайно в усній формі.

Старі перекази й книги оповідають нам, що в давню давнину люди були дикі, жили по лісах та вертепах (Фр., IV, 1950, 117);

Криниця в балці, журавель при ній. Тут, кажуть, воду пив колись Шевченко — І чом не вірити у цей переказ! (Рильський, III, 1961, 105);

В міру дальшого розвитку суспільства зростав інтерес до минулого. Створювались історичні перекази, що передавалися усно від одного покоління до другого. Пам’ ять про славне минуле жила в народних піснях та переказах (Іст. укр. літ., І, 1954, 28).

За пере́казом (пере́казами), у знач. вставн. сл. — як кажуть, як розповідають.

Колись, за переказами, на цьому майдані бенкетували "колії", запаливши довколишні панські до́бра (Ю. Янов., II, 1954, 180).

4. тільки мн., заст. Чутки.

Тривога обіймала село. Переказам не було кінця. Оповідали, що в Осьмаках од куль козацьких полягли не тільки дорослі, а й діти (Коцюб., II, 1955, 96).

5. Гроші, що переказуються, пересилаються поштою, телеграфом, через банк, а також повідомлення про таку пересилку.

Тільки вчора жінка вислала переказом на вашу адресу 35 крб. (Коцюб., III, 1956, 440);

Її син, її улюбленець Олександр, чекав грошового переказу на суму в сто карбованців (Шиян, Гроза.., 1956, 93).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. переказ — (передача змісту чогось) виклад, переповідання, переказування, (часто повторюваний про минулі часи) легенда.  Словник синонімів Полюги
  2. переказ — пере́каз іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. переказ — (усний) розповідь, оповідь, оповідання; (твору) виклад, передача, парафраза; мн. ПЕРЕКАЗИ, легенди; чутки; (дія) переповідання, переказування.  Словник синонімів Караванського
  4. переказ — див. переспів  Словник синонімів Вусика
  5. переказ — [пеиреказ] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іў  Орфоепічний словник української мови
  6. переказ — -у, ч. 1》 Дія за знач. переказувати, переказати. 2》 Виклад своїми словами чого-небудь прочитаного або почутого. || Шкільна письмова робота, що передає зміст, сюжет якого-небудь літературного твору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. переказ — ПЕРЕ́КАЗ, у, ч. 1. Дія за знач. перека́зувати, переказа́ти. Клекотом голосів відповідала громада .. Кричали піщанському чоловікові для переказу всяку всячину – і важливі глибокодумні поради і жартівливі побажання (А.  Словник української мови у 20 томах
  8. переказ — ЛЕГЕ́НДА (народне оповідання, часто з елементами казковості), СКАЗА́ННЯ, ПЕРЕ́КАЗ, МІФ (тільки з елементами казковості); СА́ГА (давньоскандинавська і давньоірландська). І легенди про героїв йдуть серед народу... (М. Шпак); ...  Словник синонімів української мови
  9. переказ — Пере́каз, -зу; -кази, -зів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. переказ — Пере́каз, -зу м. Пересказъ; передача на словахъ. 2) Преданіе. Забула історичні перекази. Левиц. І. 258. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. К. ПС. 94. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію). Г. Барв. 310.  Словник української мови Грінченка