переклик

ПЕРЕ́КЛИК, у, ч.

1. Дія за знач. переклика́тися і звуки, утворювані цією дією.

Неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових (Фр., VI, 1951, 61);

Тишу зрідка порушував переклик сільських собак (Дмит., Наречена, 1959, 152);

В бадьорому переклику заводських гудків Харкова з гудками Донбасу поет [П. Тичина] відчув наближення великого індустріального будівництва, яке змінить обличчя країни (Іст. укр. літ., II, 1956, 78).

2. рідко. Те саме, що перекли́чка 1.

Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий… двадцятий… сотий… двохсотий! Це вже була сила! (Гончар, II, 1959, 44).

Значення в інших словниках

1. переклик — пере́клик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. переклик — Агейкання, аговкання, перегомін, перегук і перегук, перегуки і перегуки, перегукування, перезва, перекликання, перекличка, перекрикування, пересвист, пересвистування, перетьохкування, перешепт, перешіптування, пугукання (в запорожців)  Словник синонімів Вусика
3. переклик — [пеиреклиек] -ку, м. (на) -ку  Орфоепічний словник української мови
4. переклик — -у, ч. 1》 Дія за знач. перекликатися і звуки, утворювані цією дією. 2》 рідко. Те саме, що перекличка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. переклик — ПЕРЕ́КЛИК, у, ч. 1. Дія за знач. переклика́тися і звуки, утворювані цією дією. Неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових (І. Франко); Тишу зрідка порушував переклик сільських собак (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. переклик — ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я.  Словник синонімів української мови