переклик
ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я. Качура); І косарки, мов клекіт лелеки, перегук розгулявся по степу (І. Гончаренко); З далеких вулиць доноситься перегукування півнів (І. Цюпа); Ніжному шепотінню пшениці не заважав ані дзвін перепелів, ані чечетання коників, ні перекликання деркачів (Ю. Збанацький); Заливають передмістя Перегомони будов (М. Рильський).
ПЕРЕКЛИ́ЧКА (з'ясування наявності особового складу), ПЕРЕВІ́РКА, ПЕРЕ́КЛИК рідше, ПОВІ́РКА рідше. Переклички завуч не робив ніколи (Ю. Мушкетик); Кількох прізвищ зовсім не назвали, начебто їх і не існувало. Так було завжди, коли ми поверталися з бою і ставали на перевірку (П. Колесник); Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий... двадцятий... сотий... двохсотий! Це вже була сила! (О. Гончар); Уже пройшла повірка, камера вечеряла, готуючись до сну (П. Колесник).
Словник синонімів української мови