1. Словник синонімів української мови

переклик

ПЕРЕ́КЛИК (чергування вигуків, окликів, криків тварин, голосних звуків), ПЕРЕГУ́К, ПЕРЕГУ́КУВАННЯ, ПЕРЕКЛИКА́ННЯ, ПЕРЕГО́МІН поет. М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Я. Качура); І косарки, мов клекіт лелеки, перегук розгулявся по степу (І. Гончаренко); З далеких вулиць доноситься перегукування півнів (І. Цюпа); Ніжному шепотінню пшениці не заважав ані дзвін перепелів, ані чечетання коників, ні перекликання деркачів (Ю. Збанацький); Заливають передмістя Перегомони будов (М. Рильський).

ПЕРЕКЛИ́ЧКА (з'ясування наявності особового складу), ПЕРЕВІ́РКА, ПЕРЕ́КЛИК рідше, ПОВІ́РКА рідше. Переклички завуч не робив ніколи (Ю. Мушкетик); Кількох прізвищ зовсім не назвали, начебто їх і не існувало. Так було завжди, коли ми поверталися з бою і ставали на перевірку (П. Колесник); Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий... двадцятий... сотий... двохсотий! Це вже була сила! (О. Гончар); Уже пройшла повірка, камера вечеряла, готуючись до сну (П. Колесник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переклик — пере́клик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. переклик — Агейкання, аговкання, перегомін, перегук і перегук, перегуки і перегуки, перегукування, перезва, перекликання, перекличка, перекрикування, пересвист, пересвистування, перетьохкування, перешепт, перешіптування, пугукання (в запорожців) Словник синонімів Вусика
  3. переклик — [пеиреклиек] -ку, м. (на) -ку Орфоепічний словник української мови
  4. переклик — -у, ч. 1》 Дія за знач. перекликатися і звуки, утворювані цією дією. 2》 рідко. Те саме, що перекличка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. переклик — ПЕРЕ́КЛИК, у, ч. 1. Дія за знач. переклика́тися і звуки, утворювані цією дією. Неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових (І. Франко); Тишу зрідка порушував переклик сільських собак (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. переклик — ПЕРЕ́КЛИК, у, ч. 1. Дія за знач. переклика́тися і звуки, утворювані цією дією. Неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових (Фр., VI, 1951, 61); Тишу зрідка порушував переклик сільських собак (Дмит. Словник української мови в 11 томах