переконуючий

ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до переко́нувати.

2. у знач. прикм. Те саме, що переко́нливий.

Говорить [Люба] жваво.. Тон рішучий, переконуючий (Л. Укр., II, 1951, 63);

З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Хотк., II, 1966, 240);

Астрономічні відкриття Галілея своєю переконуючою силою відіграли вирішальну роль у боротьбі із схоластичною лженаукою (Рад. Укр., 15.ІІ 1964, 6).

Значення в інших словниках

1. переконуючий — переко́нуючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. переконуючий — Переконливий  Словник чужослів Павло Штепа
3. переконуючий — ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, а, е. Те саме, що переко́нливий. Говорить [Люба] жваво .. Тон рішучий, переконуючий (Леся Українка); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. переконуючий — ПЕРЕКО́НЛИВИЙ (який дозволяє, примушує переконатися в чомусь), ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, ОБҐРУНТО́ВАНИЙ, УМОТИВО́ВАНИЙ, АРГУМЕНТО́ВАНИЙ, ДОКАЗО́ВИЙ, ДОВІДНИ́Й, ВАГО́МИЙ, РЕЗО́ННИЙ (підкріплений розумними аргументами)...  Словник синонімів української мови