перемовчувати

ПЕРЕМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док.

1. неперех., про що. Утримуватися від відповіді, переносити, переживати що-небудь мовчки.

[Парвус:] Тільки ж вислухати, як той поганин ображає бога і перемовчувать — се теж спокуса, се може до байдужості довести (Л. Укр., II, 1951, 408);

Що ж би їй стоїло перемовчати про горілку, а то ось що вийшло, яка біда для неї! (Григ., Вибр., 1959, 96);

Вона.. без крайньої потреби не ув’язується з відвідувачами в суперечки. Всім не догодиш. Лаються — перемовч (Гончар, Тронка, 1963, 126).

2. тільки док., перех. і без додатка. Мовчати протягом якогось часу.

Зачервоніється, засоромиться [Оксана], рученьками закриється, перемовчить, та вп’ять за своє (Кв.-Осн., II, 1956, 431).

Перемо́вчати хвили́ну (мить, і т. ін.) — помовчати який-небудь проміжок часу.

Бабуся перемовчала хвилинку та й каже: — То йди, моя дитино. Я тебе.. підожду (Вовчок, І, 1955, 123);

Перемовчавши мить, щоб передихнути, він загорлав іще дужче (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 62).

Значення в інших словниках

1. перемовчувати — перемо́вчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. перемовчувати — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
3. перемовчувати — -ую, -уєш, недок., перемовчати, -чу, -чиш, док. 1》 неперех., про що. Утримуватися від відповіді, переносити, переживати що-небудь мовчки. 2》 тільки док., перех. і без додатка. Мовчати протягом якогось часу. Перемовчати хвилину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перемовчувати — ПЕРЕМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. про що і без дод. Утримуватися від відповіді, переносити, переживати що-небудь мовчки.  Словник української мови у 20 томах
5. перемовчувати — ПРОМО́ВЧАТИ (не сказати, не заперечити, не відповісти на запитання; не суперечити комусь), ЗМО́ВЧАТИ, УМО́ВЧАТИ (ВМО́ВЧАТИ) розм.; ПЕРЕМО́ВЧАТИ (певний час). — Недок.: промо́вчувати, змо́вчувати, перемо́вчувати.  Словник синонімів української мови