переплітати

ПЕРЕПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ́, ту́, те́ш, док., перех.

1. З’єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати.

Ось, наприклад, річки почали пересихати. Деякі керівники позбулися великого клопоту: не треба переплітати лозою берегів, не треба їх камінням бутити (Руд., Остання шабля, 1959, 181);

Спритний Омелян хитромудро переплів ремінням крупорушку, драч, вальці, січкарню (Стельмах, І, 1962, 111);

// Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін.

Ігнатьєв сів до столу, мить подумав, переплів пальці рук, міцно стиснув, аж хруснули кісточки, і, не розплітаючи пальців, уперся долонями в стіл (Собко, Справа.., 1959, 96);

— Таміла сипнула перед собою карти і переплела пальці маленьких пещених рук (Хор., Місто.., 1962, 110);

// Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати.

Остап брів межею, переплітав буркун ноги, об коліна бився горошок, полин (Горд., II, 1959, 323);

Переплітаючи її косами свої великі, дужі пальці, повів [батько] запальну мову (Юхвід, Оля, 1959, 71);

*Образно. Хочеш ти, щоб пісню я для тебе склав З запашних фіалок, з золотих купав, Щоб її жмутами сонця переплів (Олесь, Вибр., 1958, 386);

// перен. Змішувати непослідовно, чергувати що-небудь з чимсь іншим.

Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Хотк., II, 1966, 48);

Молодь переплітала їх [побожні пісні] світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Вільде, Сестри.., 1958, 45).

2. Перевивати волосся, коси і т. ін. чим-небудь.

Чеше [волосся] ж вона, чеше, гей, Перечісує, та гей, гей, гей, гей! Голубою лентою Переплітає (Нар. лірика, 1956, 230);

*Образно. Коли б не сивина, що переплела чорне волосся, Марії не можна було б дати її сорока чотирьох років (Руд., Остання шабля, 1959, 40).

3. Заплітати ще раз, повторно або заново, по-іншому.

Постояла [Горпина] хвилинку, далі розпускає й переплітає проти світу свою довгу розкішну косу (Вас., ІІІ, 1960, 166).

4. Зшиваючи сторінки книжок, зошитів і т. ін., вставляти їх у тверду оправу і закріплювати в ній; оправляти.

Чомусь так зворушила зараз його пристрасть переплітати книжки (Донч., V, 1957, 444).

Значення в інших словниках

1. переплітати — перепліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. переплітати — Сплітати, плести; (пальці) зчіплювати; (стрічками) обвивати, оплітати, перемережувати; (А з Б) мішати, перемішувати; (коси) перевивати, (ще раз) заплітати.  Словник синонімів Караванського
3. переплітати — -аю, -аєш, недок., переплести, -ту, -теш, док., перех. 1》 З'єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. || Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін. || Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переплітати — (книжку) оправляти, оправити, пооправляти  Словник чужослів Павло Штепа
5. переплітати — ПЕРЕПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ́, ту́, те́ш, док., що. 1. З'єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. Ось, наприклад, річки почали пересихати.  Словник української мови у 20 томах
6. переплітати — ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. переплітати — Перепліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. переплести, -лету, -те́ш, гл. Переплетать, переплести.  Словник української мови Грінченка