переплітати

ПЕРЕПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ́, ту́, те́ш, док., що.

1. З'єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати.

Ось, наприклад, річки почали пересихати. Деякі керівники позбулися великого клопоту: не треба переплітати лозою берегів, не треба їх камінням бутити (М. Руденко);

Спритний Омелян хитромудро переплів ремінням крупорушку, драч, вальці, січкарню (М. Стельмах);

// Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін.

Ігнатьєв сів до столу, мить подумав, переплів пальці рук, міцно стиснув, аж хруснули кісточки, і, не розплітаючи пальців, уперся долонями в стіл (В. Собко);

– Таміла сипнула перед собою карти і переплела пальці маленьких пещених рук (А. Хорунжий);

Кучеренко підвівся, нервово переплітав пальці, врешті хотів покласти руку Антонові на плече, та вона сковзнула, впала легко на стіл (Р. Іваничук);

// Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати.

Остап брів межею, переплітав буркун ноги, об коліна бився горошок, полин (К. Гордієнко);

Переплітаючи її косами свої великі, дужі пальці, повів [батько] запальну мову (Л. Юхвід);

* Образно. Хочеш ти, щоб пісню я для тебе склав З запашних фіалок, з золотих купав, Щоб її жмутами сонця переплів (О. Олесь);

// перен. Змішувати непослідовно, чергувати що-небудь з чимсь іншим.

Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Г. Хоткевич);

Молодь переплітала їх [побожні пісні] світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Ірина Вільде).

2. Перевивати волосся, коси і т. ін. чим-небудь.

Чеше [волосся] ж вона, чеше, гей, Перечісує, та гей, гей, гей, гей! Голубою лентою [стрічкою] Переплітає (з народної пісні);

* Образно. Коли б не сивина, що переплела чорне волосся, Марії не можна було б дати її сорока чотирьох років (М. Руденко).

3. Заплітати ще раз, повторно або заново, по-іншому.

Постояла [Горпина] хвилинку, далі розпускає й переплітає проти світу свою довгу розкішну косу (С. Васильченко).

4. Зшиваючи сторінки книжок, зошитів і т. ін., вставляти їх у тверду оправу і закріплювати в ній; оправляти.

Чомусь так зворушила зараз його пристрасть переплітати книжки (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. переплітати — перепліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. переплітати — Сплітати, плести; (пальці) зчіплювати; (стрічками) обвивати, оплітати, перемережувати; (А з Б) мішати, перемішувати; (коси) перевивати, (ще раз) заплітати.  Словник синонімів Караванського
3. переплітати — -аю, -аєш, недок., переплести, -ту, -теш, док., перех. 1》 З'єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. || Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін. || Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переплітати — (книжку) оправляти, оправити, пооправляти  Словник чужослів Павло Штепа
5. переплітати — ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. переплітати — ПЕРЕПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ́, ту́, те́ш, док., перех. 1. З’єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. Ось, наприклад, річки почали пересихати.  Словник української мови в 11 томах
7. переплітати — Перепліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. переплести, -лету, -те́ш, гл. Переплетать, переплести.  Словник української мови Грінченка